Конституційне право України

Ви повинні зрозуміти, що таке поняття конституційного права та охарактеризувати конституційно-правові відносини, визначити основні етапи розвитку української державності та пам'ятки правової культури відповідних історичних періодів; проаналізувати види конституцій та структуру Конституції України, охарактеризувати особливості політичного режиму, форми правління та адміністративно-територіального устрою України.

План:

1. Загальна характеристика конституційного права.

2. Основні етапи розвитку української державності.

3. Конституція України та її особливості

4. Державний лад України.

Конституційне право — галузь, яка є сукупністю норм, що закріплюють основи конституційного ладу в Україні, правовий статус людини і громадянина, регулюють суспільні відносини, пов’язані з формуванням та діяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування.

Предметом конституційного права є найважливіші суспільні відносини, які складаються в процесі організації та здійснення державної влади.

Методи за якими здійснюється конституційне право:

Установлення (закріплює повноваження) діяльність рахункової палати

Зобов'язання (надає обов'язку) кожен зобов'язується дотримуватись законів

Дозволяння (дає можливість діяти) надає право

Заборони (забороняє діяння) заборонена цензура, заборона озброєних бандформувань.

Джерела Конституційного права:

Джерела конституційного права досить різноманітні. Їх класифікують за характером (сутністю) волевиявлення, змістом, формою, територією дії (часом дії), чинністю, національною приналежністю тощо.

Основним критерієм розмежування джерел конституційного права є їх характер та сутність. За сутністю джерела конституційного права поділяються на таких: що є безпосереднім волевиявленням усього народу; що є волевиявленням держави та органів державної влади; що є волевиявленням територіальних громад та інших суб’єктів місцевого самоврядування.

За змістом, тобто юридичною силою, вони поділяються на конституційні, законодавчі, підзаконні та локальні.

За формою вираження вони доволі різноманітні й обумовлюються традиціями формалізації конституційно-правових норм та способами правотворчості відповідних суб’єктів конституційного права:

- нормативно-правові акти;

- договори;

- судові прецеденти;

- правові звичаї.

Важливим критерієм розмежування джерел конституційного права України є територія їх дії. Джерела конституційного права можуть бути загальнодержавними та локальними.

За часом дії вони поділяються на постійні і тимчасові. Більшість з них мають постійно діючий характер, тобто приймаються на невизначений термін.

Запропонована класифікація джерел конституційного права не є вичерпною, існують й інші критерії класифікації джерел конституційного права.

Джерела конституційного права України - це спосіб внутрішньої організації та зовнішнього виразу конституційно-правових норм.

Система джерел конституційного права України - це сукупність взаємозв’язаних і взаємообумовлених законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, що є зовнішньою об’єктивацією волі українського народу і політики держави.

Система джерел конституційного права України представлена:

- Конституцією України;

- законами України;

- підзаконними актами.

Конституція України є головним джерелом конституційного права. Вона встановлює найбільш важливі норми і принципи, на основі яких здійснюється детальна правова регламентація в різних формах. Деякі норми Конституції України, згідно з її ст. 8, мають пряму дію і не передбачають додаткової регламентації для застосування.

Закони України, що мають найвищу після Конституції України юридичну силу, приймаються Верховною Радою України або Всеукраїнським референдумом і є найбільш поширеним джерелом конституційного права України: закони, що містять конституційно-правові норми, наприклад, закони України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про об’єднання громадян». Крім того, в літературі закони за юридичною силою поділяють на конституційні, органічні, звичайні та надзвичайні.

В Україні за час її незалежності було прийнято два конституційні закони, які стосувалися внесення змін до Конституції України: 8 грудня 2004 року (у 2010 році був визнаний неконституційним) та 1 лютого 2011 року.

Органічний закон - це закон, що приймається за прямим приписом конституції і в складнішому порядку, ніж звичайні закони. Безпосередньою основою органічного закону є бланкетні норми конституції, які конкретизуються в органічному законі. Особливість органічного закону полягає в тому, що він, зазвичай, регулює цілий конституційно-правовий інститут. Як правило, конституції передбачають прийняття органічних законів з питань статусу вищих органів виконавчої і судової влади, виборів, громадянства, організації і діяльності політичних партій, режиму надзвичайного стану тощо.

З урахуванням зазначеного про конституційні та органічні закони, звичайними законами як джерелом конституційного права слід вважати закони, що приймаються за звичайною законодавчою процедурою, як і закони інших галузей права. В окремих випадках джерелами конституційного права є систематизовані закони - кодекси.

До джерел конституційного права належать також надзвичайні закони, що приймаються парламентом за умов надзвичайного або воєнного стану.

Джерелами конституційного права України також є акти нормативного характеру, що містять конституційно-правові норми і приймаються Верховною Радою України або Всеукраїнським референдумом, наприклад, Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 року), яка встановила загальні принципи конституційно-правового розвитку України.

Нормативні укази Президента України, що містять конституційно-правові норми, наприклад, Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року № 503/97.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що містять конституційно-правові норми, наприклад, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян» від 26 лютого 1993 року № 140.

Міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Такі договори згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Акти органів місцевого самоврядування та акти місцевих референдумів. Конституція України закріплює право органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, постановляти рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території (ст. 144). Якщо ці рішення регулюють відносини у сфері конституційного права, то їх слід визнавати його джерелами.

Нормативний договір - угода між правотворчими (не менше двох) суб’єктами права, що має нормативний характер.

Судовий прецедент - це рішення суду в конкретній справі, юридичне обґрунтування якого надалі стає правилом, обов’язковим для всіх судів тієї ж або нижчої інстанції при розгляді ними аналогічних справ.

Конституційний звичай - це правило державно-політичної практики, що має усний характер і ґрунтується на згоді її учасників. Він є різновидом правового звичаю і не може бути примусово здійснений через суд, тобто не має юридичного характеру.

Конституційно правові відносини:

об'єкт - явища, матеріальні чи нематеріальні блага (народний суверенітет, державна територія, символіка, земля, бюджет)

суб'єкт –особи, спільноти людей, органи, організації

зміст – суб'єктивні права та юридичні обов'язки Можливість вільно діяти в певних, визначених нормою межах або установлена вимога діяти певним чином.

Щоб більше дізнатися про конституційне право в Україні потрібно пригадати основні періоди історії України та визначити джерела права відповідних періодів. Щоб легше було пригадати заповніть таблицю «Основні етапи розвитку української державності» на основі наявних та з використанням тексту підручника (с. 81–83).

Основні етапи розвитку української державності

На основі наявних знань та з використанням тексту підручника складіть синхроністичні таблиці «Правові пам’ятки України» та «Історія держави та права в Україні»

На допомогу:

Орієнтовний перелік державних утворень: Скіфська держава, Боспорське царство, Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, Русько-Литовське князівство, Річ Посполита, Австро-Угорська імперія, Запорозька Січ, Російська імперія, Українська Народна Республіка (УНР), Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), Українська держава (Гетьманат), Радянська Україна (УРСР).

Орієнтовний перелік державних діячів: Ярослав Мудрий, Володимир Великий, Богдан Хмельницький, Пилип Орлик, Михайло Грушевський, Володимир Винниченко.

Орієнтовний перелік пам’яток правової думки України: Руська правда, Литовські Статути, Березневі статті, Магдебурзьке право, «Права, за якими судиться малоросійський народ», Універсали Центральної Ради, Конституція УНР, Конституції УРСР та УРСР.

Давні слов'яни – звичаєве право

Київська Русь та Галицько-Волинське князівство – Устав земляний (В.Великий), Руська правда (Я. Мудрий), Правда Ярославовичів (Ізяслав, Святослав, Всеволод), Устав Володимира Мономаха тощо.

Українські землі в складі Литви та Польщі, а згодом Речі Посполитої – Литовські Статути (1529, 1566, 1588 Третій статут вже був для Речі Посполитої (Посполите право)

Гетьманщина – Зборівський мир, Білоцерківський мир, Березневі статті, статті то договори які підписували гетьмани і московський царі про розподіл політики в Гетьманщині. Найвизначніша пам'ятка «Пакти і Конституції законів і вольностей війська запорізького» 1710 р. Перегляньте відео «Конституція Пилипа Орлика: 20 кроків до мрії. Крок 19 - Прийняття Конституції України / https://www.youtube.com/watch?v=P0Jb54yZxeY

Українські землі в складі двох імперій (Російської та Австрійської) – оскільки держави українці не мали то важко назвати правові документи які сприяли державотворенню, але можна віднести програмні документи декабристів, Кирило-Мефодіївського братства, програми перший українських політичних партій тощо.

Українська народна республіка – серед великої кількості документів уваги заслуговують 4 універсали, Конституція УНР.

Радянські конституції 1919, 1929, 1937, 1978 рр.

Закріплення суверенітету в політико-правових актах

Правові акти Української держави на шляху до незалежності. 

• 16 липня 1990 р. — Декларація про державний суверенітет України.

• 24 серпня 1991 р. — Акт проголошення незалежності України.

• 1 грудня 1991 р. — Референдум про підтвердження Акта проголошення незалежності.

• 28 червня 1996 р. — прийняття Конституції України.

Перегляд відео «Конституційний процес сучасної України»: 20 кроків до мрії. Крок 19 - Прийняття Конституції України / https://www.youtube.com/watch?v=rtytGfo-EJU

Основні положення Декларації про державний суверенітет

1. Закріплення державного, національного (право нації самостійно визначати своє життя, в тому числі шляхом створення національної держави) та народного (повновладдя народу, наявність в нього реальної можливості брати участь в управлінні державою) суверенітету.

2. Закріплення поділу влади.

3. Встановлення верховенства законів України (зокрема над законами СРСР).

4. Проголошення економічної самостійності України.

5. Проголошення самостійного призначення генерального прокурора УРСР.

6. УРСР залишається у складі СРСР (не передбачався вихід зі складу союзної держави).

Основні положення Акта проголошення незалежності України

1. Створення незалежної держави Україна.

2. Недоторканність території України.

3. Дія на території України виключно Конституції та законів України.

Загальна характеристика Конституції України

• Структура Конституції (Преамбула, 15 розділів, 161 стаття, 14 перехідних положень);

• значення слова «преамбула»;

• характеристика Української держави як незалежної, суверенної, демократичної, правової та соціальної держави.

Загальна характеристика Конституції України -

структура Конституції (Преамбула (вступ), 15 розділів, 161 стаття, 14 перехідних положень).

Проте для повноцінного вивчення конституційного права, нам потрібно з'ясувати державний лад, який закріплює Конституція України 1996 року.

Державний лад – це устрій країни, що виражається у характері політичних відносин між людиною і державою в процесі управління (політичний режим), у способах організації вищих державних органів (форма правління) та в адміністративно-територіальному розподілі держави (форма територіального устрою).

Завдання для самоконтролю

1. На основі І-го розділу Конституцій визначте політичний режим, форму правління та форму територіального устрою України згідно конституції 1996 року.

2. Дайте відповіді на запитання:

1. Конституційне право регулює найважливіші суспільні відносини, які складаються в процесі організації та здійснення державної влади?

2. Методами конституційного права є метод установлення, зобов'язання, дозволяння, заборони?

3. Україна – авторитарна держава?

4. Коли прийнята Конституція України?

5. Скільки було Литовських статутів?

6. В якому році було прийнято Конституцію Пилипа Орлика?

7. Бюджет є суб'єктом конституційно-правових відносин?

8. Конституція України є тимчасовою і дарованою?

9. Яка форма правління в Україні?

10. Скільки Конституцій було в УРСР?

11. Останньою радянською Конституцією була 1978 року?

11. Посполите право було прийнято в Гетьманщині?

12. Хто автор «Руської правди»?

Домашнє завдання

Вивчити матеріал параграфу «Конституційне право України»

Виконати письмово завдання до параграфу