середа, 20 січня 2016 р.

Всесвітня історія. 5 тема "період стабілізації в країнах Західної Європи та США в 20-х рр. ХХ ст."

Шановні десятикласники!
У зв’язку з оголошенням карантину наше навчання буде проводитись дистанційно. Пропоную вам:


1. Ознайомитись з матеріалами: 
§29 "Загальні особливості соціально-економічного й політичного розвитку країн Західної Європи і США після Першої світової війни" та перевірити себе за питаннями до нього.

2. § 30 "Велика Британія". З додатковими матеріалами можна ознайомитись за посиланням:  http://school.xvatit.com/index.php?title=Великобританія_у_20-_30-х_роках.Повні_уроки
§ 31 "Франція у 20-х рр. ХХ ст." : http://school.xvatit.com/index.php?title=Франція_у_20-х_рр._ХХ_ст._Повні_уроки


4. «Новий курс» Ф. Рузвельта: http://school.xvatit.com/index.php?title=“Новий_курс”_Ф._Рузвельта._Повні_уроки

5. Опрацювавши матеріали уроків письмово виконати до них завдання, які знаходяться в кінці кожного конспекту уроку та висилати на коментар до мого блогу.

2 коментарі:

  1. Баліцький Д.

    Ярослава Ярославівна, я зробив тільки про Велику Британію тому, що я дальше нічого не знав.

    Велика Вританія
    1. У 20-у ст. Великобританія формувалася як країна зі змішаною економікою. Сфера виробництва знаходиться в основному в руках великих фірм. Після Другої світової війни деякі галузі були придбані урядом. Вугільні, газові і електричні компанії, залізниці, чорна металургія, цивільна авіація і частина компаній по наданню автотранспортних послуг були націоналізовані в 1945–1951 рр. Протягом 1970-х років як консерватори, так і лейбористи викупили компанії, які мали фінансові ускладнення, серед них — кораблебудівні, авіаконструкторські, автомобільні («Брітіш Лейленд») та інш. Лейбористський уряд (1974–1979) створив Британську національну нафтову корпорацію для надання підтримки в експлуатації нафтових ресурсів Північного моря; Національне управління з підприємництва для надання фінансової підтримки приватним компаніям; агентства з розвитку Шотландії і Уельсу. У 1980-і роки консервативний уряд продав в приватні руки 19 найприбутковіших державних компаній — серед них «Брітіш Ейруейз» (Британські авіалінії), «Брітіш гаснув» (Британський газ) і «Брітіш коммьюнитис» (Британські телекомунікації). Космічна, кораблебудівна, сталеливарна галузі і водопостачання були також приватизовані, як і більшість компаній, що займалися енергетикою, за винятком ядерної галузі, шанси на виживання якої повністю залежать від державних субсидій.
    2.
    1. Основу британської монархії становив конституційний акт 1689 р., відомий

    під назвою «Білль про права». У ньому вказувалося, що тільки парламент має право приймати або скасовувати закони, встановлювати нові податки та розподіляти державний бюджет. Із часом «Білль про права» доповнювався та удосконалювався.

    2. Британський парламент складався з двох палат: вищої — палати лордів (представники найшановніших родин, титул лорда є спадковим) та нижньої — палати общин. Нижня палата обиралася на основі загального голосування.

    Правом голосу користувалися всі особи чоловічої статі, які мали ступінь осілості 12 місяців, помешкання чи наймали житлову площу не менш ніж за 10 фунтів.

    3. Домінували дві партії: консерватори (торі) і ліберали (віги). Від партії, що перемогла на виборах, обирали голову уряду — прем’єр-міністра, а партія, яка програла, переходила в опозицію. Прийняття того чи іншого рішення залежало від парламентської більшості.
    3. На мою думку, опір консерваторів та членів палати лордів був викликаний тим, що зміни та реформи Д. Ллойд Джорджа вбільшості стосувалися саме їх, адже до палати лордів вибирали зазвичай розумних і багатих людей : “ Проект передбачав значне збільшення податків із заможних верств населення для фінансування зростаючих військових видатків та нових соціальних програм і зачіпав насамперед інтереси великих землевласників. ”
    А лорди як правило мали багато землі.
    4. Домініо́н — форма політичної системи, що існувала всередині Британської імперії і була проміжною формою між самоврядною колонією і суверенною державою, але з плином часу розвивалася до останньої. Першим британським домініоном була Канада, яка отримала такий статус у 1867. Потім з'явилися Австралія (1901), Нова Зеландія (1907),Ньюфаундленд (1907), Південно-Африканський Союз (1910) і Ірландська Вільна держава (1922).









    ВідповістиВидалити
  2. Життя на селі було важке. Щоб вижити, потрібно було важко працювати. У хатах люди світили каганцями, в які наливали нафту. Вечорами жінки скубали пір΄я на подушки. У жнива люди ходили за колосками в поле. Їх перетирали , мололи на жорнах,потім на кухні пекли паляниці. Часто селяни збирали і варили лободу. Весною шукали мерзлу картоплю, заправляли часником і так їли. В кухні палили соломою, яку потайки носили від загальної скирти, або гичкою з картоплі , яку збирали і в΄язали в маленькі пучки.
    На городах селяни сіяли коноплі. Коли рослини достигали, їх зв΄язували і носили мочити на річку. Клали на саме дно річки під берег і накладали зверху болото і по краях забивали дерев΄яні колики. Через 2 тижні виймали з води, сушили і полоскали в ріці, щоб не було бруду. Сушили коноплі на березі або вдома. Брали по декілька стебел, клали в терлицю і так все перетирали. Після цього стебла розділялися на солому і на прядиво. Це прядиво оббивали і ще раз перетирали. Таким чином виходило майже чисте прядиво. Його чесали спеціальними гребінцями, після чого воно ставало дуже чисте. Згодом намотували на кужіль і за допомогою веретена жінки витягували його. Таким чином пряли вручну. У декого були спеціальні машинки для цього. Потрібно було крутити ногами і так прясти. Полотно робили на верстатах чоловіки. Зазвичай його ткали зимою. Носили на річку і там полоскали в чистій воді. Потім його розстеляли на траві. Коли полотно висохло, його знову мочили. Так робили декілька разів. Чим більше мочили і сушили , тим білішим воно ставало. З цього полотна шили грубі сорочки, штани, білизну, рушники.
    Люди мали також проблеми із взуттям. Зазвичай літом ходили босі. А коли йшли в інше село до когось у гості, то взувалися поблизу нього. Мій прапрадід був швець. Він робив чоботи з телячої шкіри, яку сам перед тим виправляв. Люди ходили у плетенках, барлаках, які робили з соломи.
    Дахи покривали соломою, яку називали стріхою. Для цього брали солому з жита і в΄язали її у сніпки. Їх клали на дах , прив΄язували до латів і щільно притискали, щоб дощова вода стікала вниз. Сніпки повинні були бути рівні, тому їх підрізали. На верх стріхи накладали солому, збивали 2 дошки по 1-2 м і робили крички, які її тримали .
    Кожен господар мав поле, коня і весь інвентар для посіву та збирання урожаю. Багаті селяни мали по 2 і більше коней. Селяни разом спрягали своїх коней і так орали. У полі чоловіки косили, жінки жали серпами. Коли колосся висохло, його в΄язали у снопи перевеслом. Їх везли додому возом та складали в стодолі. Згодом молотили ціпами . Зерно чистили в млинках та складали в мішки. Багаті селяни мали ручну машинку, яку називали молотаркою.
    Записано з уст:
    Прадід Петро -86років. Народився 17 серпня 1930р. у с. Храбузна Зборівського району, де і проживає.
    Прабаба Стефанія – 84роки. Народилася 8 травня 1932р. у с. Храбузна Зборівського району, де і проживає.
    Дід Богдан – 79 років. Народився 1 грудня 1936 р. у м. Зборів , де зараз проживає.
    Баба Катерина -76 років. Народилася 20 червня 1939 р. у с. Заліська Воля (зараз територія Польщі). Проживає у м. Зборів

    ВідповістиВидалити